Музей

ЗАЛА 3:

ХЛІБОРОБСЬКА  СВІТЛИЦЯ
араттів і українців
VI тис. до н. е. – ІІ тис. н. е.

В АРАТТІ склався звичай переодичного (напевно через 3 на IV покоління) самоспалення-оновлення дерев’яних міст та сіл. Тому вироби з дерева, тканин тощо археології відомі недостатньо. Подібні речі збереглися в етнографії УКРАЇНИ.
Араттську традицію печі, яка сполучалася з хрещатим вівтарем, відображують українські випечені хліби-короваї. Сніп Дідуха передає прадавній вигляд покуття. Весільні скрині для приданного нареченою донесли символіку як араттськиххрамів так і арійських кибиток. Весільні сорочки донесли аратто-арійські зображення берегинь і сварг, а побутові миски – змій-оберегів тощо. Давнина традиції та вигляд плетених посудин сягають ще дотрипільських часів VIII тис. до н. е., коли люди не знали кераміки.

 

Вузлові моменти експозиції:

ПІЧ і ВІВТАР
та  ХРЕЩЕНСЬКА  КУПЕЛЬ

Відтворено за ритуальними моделями
й археологічними реконструкціями жител араттів-“трипільців”
VI-ІІІ тис. до н. е. (до Різдва Христова).

Араттський звичай православного хрещення
(від прадавнього *kresati – викрешувати вогонь при обробці кременю)
зберігається в Україні поряд із християнським

*
СВЯТКОВІ  КОРОВАЇ
з символікою Сонця й вогню (хрести)
та архетипів зачаття, народження тощо (калачі й кулічі)

*
ВЕСІЛЬНА  СКРИНЯ  НАРЕЧЕНОЇ
з символікою араттського храма
Прикрашена Берегинею та календарними символами

*
ВЕСІЛЬНА  СКРИНЯ  НАРЕЧЕНОЇ
з символікою арійської кибитки
Прикрашена “народною іконою” з Козаком Мамаєм
(спадкоємцем першопредка-Богатиря й Гандхарви-спасителя)
та календарними символами

*
ТРИПІЛЬСЬКА  ТРАДИЦІЯ
в орнаментиці українських мисок

“Змій Врітра” (Воротар українських веснянок)
в оточенні хрестоподібного “Вали” (предтечі давньослов’янського Велеса)
та ін.
Цей міфоритуал, що відображує архетип зачаття,
є головним у ведичній культурі
араттів, аріїв, слов’ян, індійців та інших народів
“індо-європейської мовної спільноти”.

 

**